Наумук Петро Петрович

Демидюк Світлана та Сидорук Катерина,

учениці 11 класу

ОЗЗСО "Самарівський ліцей імені Петра Штика

Самарівської сільської ради Ковельського району

Волинської області"

Науковий керівник:

Демчук Наталія Семенівна, учитель

«Герої не вмирають, вони живуть у кожному…»

Ніхто не має права забути тих, хто віддав життя за Україну. Історія кожного загиблого воїна болюча та важлива. Особливо нас всіх вразила загибель 18-річного Петра Наумука із Самарів.

Петро Наумук народився 28 травня 2006 року в селі Самари, у родині Петра та Галини Наумуків. Із самого дитинства вирізнявся цілеспрямованістю, патріотизмом і мужністю. Ще школярем мріяв про військову службу та готувався до неї, фізично і морально. Був відповідальним, дисциплінованим і вольовим – як справжній воїн. (1)

Завжди допомагав батькам у господарстві, був відповідальним і цілеспрямованим. Займався спортом і мріяв потрапити до бригади «Азов», тому системно готувався до важких фізичних навантажень. Дуже любив риболовлю та проводити час на природі: ночувати з наметами десь у лісі біля озера. (3)

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Петро був учнем 10 класу. Проте вже тоді він твердо вирішив піти захищати країну. Рідні просили спочатку вивчитися, здобути фах, але хлопець говорив, що не хоче втрачати часу, поки триває війна.

Після закінчення ліцею Петро їздив на заробітки за кордон: у Нідерланди та Польщу. Зароблені гроші витрачав на військове спорядження. Після повернення – щойно йому виповнилось 18, одразу подався до лав добровольчого батальйону «Любарт». Пройшов жорсткий відбір до підрозділу полку «Азов» і вирушив на передову із псевдо «Колос». Незважаючи на молодий вік, Петро не боявся труднощів і завжди був готовий допомогти іншим. Він переживав за своїх рідних, але ніколи не показував страху.

На фронті Петро швидко став своїм серед військових. Побратими згадують його як сміливого, відповідального та щирого хлопця. Його поважали за силу характеру, витривалість та любов до України. Навіть у важкі моменти він підтримував побратимів жартами та добрим словом.

Коли прийшла страшна звістка про те, що Петро зник безвісти, ніхто не хотів у це вірити. Люди молилися та сподівалися на диво. Та згодом стало відомо, що юний захисник загинув, виконуючи бойове завдання. Це стало великим болем для всієї громади.

Трагічний день настав 12 листопада 2024 року на Донеччині. Під час виконання бойового завдання – супроводу новоприбулих бійців – Петро потрапив під ворожий обстріл і загинув. Евакуація тіла ускладнювалася постійними атаками, тому забрати Героя з поля бою змогли лише через кілька діб. (1)

24 листопада Петра востаннє привезли до рідного дому. Провести Героя в останню путь прийшли сотні людей. Після прощання в Луцьку траурна колона зупинялася в кожному селі громади. Сотні людей зустрічали Петра, ставши навколішки, зі сльозами на очах, із лампадками в руках, із димовими шашками та квітами. Односельці, друзі, молодь та знайомі створили великий супровід із автомобілів та мотоциклів, щоб віддати йому шану.

Петра Наумука відспівали у Свято-Параскевському храмі. На прощанні з воїном його побратими виконали «Молитву українського націоналіста». Його поховали на сільському кладовищі – під звуки гімну та залпи військового салюту. (1)

У той день сумувало все село. І ще досі багато хто згадує про цей найбільший і найболючіший супровід за весь час.

Петро Наумук прожив коротке, але гідне життя. Він став прикладом справжньої мужності та любові до Батьківщини. Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті людей, а подвиг — у серці України.

Список використаних джерел :

18-річний волинянин Петро НАУМУК: «Мамо, я собі не пробачу, якщо «новенькі» підуть на позицію самі і загинуть» https://www.volyn.com.ua/news/288161-18-richnyi-petro-naumuk-mamo-ia-sobi-ne-probachu-iakshcho-novenki-pidut-na-pozytsiiu-sami-i-zahynut
“Загинув, допомагаючи новобранцям під Нью-Йорком”: згадаймо 18-річного Петра Наумука https://freeradio.com.ua/zahynuv-dopomahaiuchy-novobrantsiam-pid-niu-yorkom-zhadaimo-18-richnoho-petra-naumuka/
Петро Наумук. 12-та бригада спеціального призначення «Азов» https://memorial.ua/obituaries/militaries/naumuk-petro-8180
Спогади очевидців