Корнелюк Віктор Трохимович

Сидорук Олександра, учениця 11 класу

ОЗЗСО "Самарівський ліцей імені Петра Штика

Самарівської сільської ради Ковельського району

Волинської області"

Науковий керівник:

Демчук Наталія Семенівна, учитель

Найдорожче, що мав, він віддав за наш спокій

Війна в Україні залишила глибокий слід у серцях мільйонів людей. Щодня українські захисники й захисниці віддають найдорожче — своє життя — за свободу, незалежність і майбутнє країни. Загиблі герої стали символом мужності, незламності та любові до Батьківщини. Їхній подвиг назавжди залишиться в історії України, а пам’ять про них житиме у поколіннях. Попри біль втрат, український народ продовжує боротися, підтримувати одне одного та вірити у мир і перемогу.

Захисник, Корнелюк Віктор Трохимович, народився 14 грудня 1979 року на хуторі Пристав Самарівської сільської ради. Сім’я, у якій зростав хлопець, була багатодітною, і стосунки між дітьми були дружніми. Віктор був найменший із дев’яти дітей у великій родині Корнелюків. У школі Віктор, за спогадами сестер, був веселим, простим, компанійським хлопчиною. Після закінчення навчання він вирішив залишитися в селі. Згодом одружився з дівчиною Юлією з Головища. Молода сім’я вирішила не виїжджати. Згодом у них народився син Владислав.

На військову службу Віктор пішов за мобілізацією 2 грудня 2023 року. Потрапив до Ковельського батальйону територіальної оборони. Син Владислав каже, що кожного разу, коли тато повертався з передової, обов’язково телефонував додому, повідомляв, що живий-здоровий. З позитивом ставився до свого обов’язку, казав, що буде на службі до останнього – скільки треба. Планував багато чого змінити в житті, казав синові, що треба купити в дім, щоб їм стало краще жити. (1)

Владислав пригадує, що востаннє говорив із батьком у понеділок, 4 березня. Він сину розповідав про службу, мріяв про відпустку, щоб знову побачитись з рідними. Але, на жаль, 8 березня трагічна звістка сколихнула Самарівську громаду.

8 березня війна забрала життя Корнелюка Віктора Трохимовича, 1979 р.н., водія стрілецького відділення військової частини А 7063, сержанта, уродженця села Самари (2)

У понеділок, 11 березня, тіло Героя провели в останню земну дорогу до місця вічного спочинку. Прощатися з ним прийшло, напевно, все село. Синові на знак пам’яті про подвиг батька військові вручили прапор України.

Лише три місяці довелося Віктору Корнелюку боронити нашу землю на Донеччині. Разом із ним загинуло ще два його побратими з Любомльщини та Ковельщини. Товариші по службі розповіли, що коли вони втрьох побігли рятувати ще одного побратима, то у той момент їх накрило вибуховою хвилею. (1)

Окрім дружини й сина, біль втрати за Віктором Корнелюком не вщухає у сім’ях його сестер: Надії, Ольги, Галини – та брата Сергія. Віктор був найменший із дев’яти дітей у великій родині Корнелюків.

Віктор Корнелюк не мав якихось великих життєвих досягнень, був простим сільським чоловіком з простої сім’ї. Але в нього було добре серце. І найдорожче, що мав, – своє життя – він віддав за наш спокій.(1)

Список використаних джерел:

«Найдорожче, що мав, – своє життя – віддав за наш спокій»: спогади про загиблого Героя з Волині Віктора Корнелюка https://vsn.ua/news/naydorozhche-scho-mav-svoje-zhittya-viddav-za-nash-spokiy-spogadi-pro-zagiblogo-geroya-z-volini-viktora-kornelyuka-40000
На війні загинув Герой з Волині Віктор Корнелюк https://vsn.ua/news/na-viyni-zaginuv-geroy-z-volini-viktor-kornelyuk-39629
Спогади очевидців